-
Title
-
Forensic handwriting examination in the criminal case against Pentecostal Bishop Viktor Belykh
-
Судово-почеркознавча експертиза у кримінальній справі щодо єпископа п’ятидесятників Віктора Білих
-
Судебно-почерковедческая экспертиза по уголовному делу в отношении епископа пятидесятников Виктора Белых
-
Description
-
The photographs originate from a criminal case file initiated on 16 October 1958 by the KGB against the Pentecostal bishop Viktor Belykh and were used during the investigation as material evidence, in particular for a forensic handwriting examination, the results of which formed the basis of the charge of “anti-Soviet activity” brought against him. Photographs 2–3 contain Christian poems and psalms (“Abel,” “As the Deer Longs for the Spring” (an allusion to Psalm 42:1), “How Wonderfully Saved by Christ I Am”), as well as a fragment of Belykh’s autobiography. The investigation interpreted these texts as allegories of the suffering of a believer persecuted by the authorities and “sent to distant lands” (an allusion to arrest and exile). Photograph 4 contains a letter intercepted by the KGB, in which the author, using allegorical language, sought to inform fellow believers of the arrest of the leaders of the Pentecostal underground headed by Afanasy Bidash and of his own illegal status. Photograph 5 includes fragments of dogmatic texts of Pentecostal doctrine, regarded as extremist in the USSR, bearing handwritten annotations.
All these materials were obtained by the secret police in the course of operational–investigative measures and were incorporated into the case as material evidence. The handwriting examination, conducted at the initiative of the KGB, established that the handwriting in all the documents belonged to one and the same person – Viktor Belykh. Thus, agent-operational materials, the results of intercepted correspondence, and forensic examinations were integrated into a single evidentiary framework, enabling investigators to comply formally with the requirements of “socialist legality” while simultaneously securing a conviction.
The resort to combinations of investigative methods such as this can be explained by the transformation of the Soviet security system in the post-Stalin era, when punitive practices gradually took on the appearance of “legal legitimacy” instead of overt violence. In the late Stalin years (up to 1953), investigations against individuals accused of anti-Soviet crimes were largely formal – the required “confessions” were obtained through physical or psychological coercion. Due to the poor quality of investigations, in August 1954 alone, regional and district courts of the Ukrainian SSR returned 216 cases to the KGB for additional investigation.
The decree of the CPSU Central Committee dated January 19, 1955, “On Measures for the Further Strengthening of Socialist Legality and the Enhancement of Prosecutorial Supervision,” abolished the extrajudicial bodies of the Ministry of Internal Affairs and the Ministry of State Security, which had previously possessed the authority to issue sentences even in absentia. The “principle of socialist legality” was reinstated, declaring that no one could be found guilty without a court verdict, whilst prosecutorial supervision over KGB operations was reinforced. By decree of the Presidium of the CPSU Central Committee dated May 24, 1955, special departments were created within the offices of the Prosecutor General of the USSR and the union republics to oversee legality within the KGB system.
KGB anti-religious divisions were instructed to gather indisputable evidence of the “criminal activity” of monitored individuals through intelligence and operational measures. In such operations, a wide range of special means was employed:
– wiretapping of telephone conversations (code “N”),
– external surveillance (code “NN”),
– censorship of correspondence (code “PK”), and others.
Investigative departments, in turn, were required to legalize materials obtained by such means – that is, to present them as formal evidence admissible in criminal proceedings. On the basis of these documents, investigators were expected to “substantiatedly” prove the guilt of the accused while adhering to the official ban on physical or psychological coercion.
After the investigation was completed, criminal cases against organizers of “anti-Soviet sectarian groups” and their closest associates were to be submitted to court, while for ordinary believers – in the absence of serious offenses – “preventive measures” such as warnings or surveillance were recommended.
In summary, the case of Bishop Viktor Belykh became a revealing example of the new model of Soviet repression in the late 1950s – a shift from overt violence and fabricated confessions to “legally formalized” methods of control. It reflects the transition of the KGB from Stalinist terror to a system of “legalized persecution” of religious leaders, where the document and expert signature replaced the instruments of torture and forced confession.
-
Фотографії походять з архівної кримінальної справи, заведеної 16 жовтня 1958 року органами КДБ щодо єпископа п’ятидесятників Віктора Білиха, і використовувалися під час слідства як речові докази, зокрема для проведення почеркознавчої експертизи, результати якої лягли в основу обвинувачення його в «антирадянській діяльності». На фотографіях 2–3 зображено рукописні християнські вірші та псалми («Авель», «Як олень прагне джерела», «Як дивно я спасений Христом»), які слідство інтерпретувало як алегорії страждань і переслідувань віруючого збоку радянської влади, а також окремо – фрагмент автобіографії Бєлиха. На фотографії 4 зображено перлюстрований КДБ лист, у якому повідомляється про арешт лідерів п’ятидесятницького підпілля на чолі з Афанасієм Бідашем та нелегальний статус автора, тоді як на фотографії 5 представлені фрагменти заборонених п’ятидесятницьких доктринальних текстів з рукописними анотаціями.
Всі ці матеріали були здобуті таємною поліцією в ході оперативно-слідчих комбінацій і долучені до справи як речові докази. Почеркознавча експертиза, проведена за ініціативою КДБ, засвідчила, що почерк на всіх зазначених документах належить одній і тій самій особі – Віктору Білиху. Таким чином, агентурно-оперативні матеріали, результати перлюстрації кореспонденції та криміналістичні експертизи були інтегровані в єдину доказову конструкцію, що дозволяло слідчим формально дотримуватися вимог «соціалістичної законності» та водночас забезпечувати обвинувальний результат.
Звернення до таких оперативно-слідчих комбінацій пояснюється трансформацією радянської системи безпеки у післясталінський період, коли карально-репресивні практики поступово набували форм «законодавчої легітимації» замість відвертого насильства. У пізньосталінські роки (до 1953 року) слідство щодо осіб, обвинувачених в антирадянських злочинах, мало суто формальний характер – необхідні «зізнання» здобувалися шляхом фізичного або психологічного тиску. Через низьку якість проведених розслідувань лише в серпні 1954 року органам КДБ УРСР районними та обласними судами було повернуто на додаткове розслідування справи щодо 216 осіб.
Постановою ЦК КПРС від 19 січня 1955 року «Про заходи з подальшого зміцнення соціалістичної законності та посилення прокурорського нагляду» розформовувалися позасудові органи МВС–МДБ, які раніше могли ухвалювати вироки навіть заочно. Відновлювався «принцип соціалістичної законності», згідно з яким нікого не можна було визнати винним без рішення суду, а також посилювався прокурорський контроль за діяльністю КДБ. Указом Президії ЦК КПРС від 24 травня 1955 року при прокуратурах СРСР і союзних республік створювалися спеціальні відділи, покликані здійснювати нагляд за дотриманням законності у системі КДБ.
Працівникам антирелігійних підрозділів КДБ було доручено збирати незаперечні докази «злочинної діяльності» підконтрольних осіб через проведення агентурно-оперативних заходів. У таких операціях широко застосовувалися спецзасоби:
– прослуховування телефонних розмов
(літера «Н»),
– зовнішнє спостереження (літера «НН»),
– перлюстрація кореспонденції (ПК) тощо.
Слідчим відділам при цьому наказувалося легалізовувати отримані таким шляхом матеріали, тобто оформлювати їх у вигляді офіційних доказів, які можна було долучити до кримінальної справи. На підставі цих документів слідчі повинні були «обґрунтовано» довести провину підслідних, дотримуючись при цьому заборони на застосування фізичного чи психічного насильства.
Після завершення слідства кримінальні справи проти організаторів «антирадянських сектантських угруповань» та їхніх активних помічників мали передаватися до суду, тоді як щодо рядових віруючих – за відсутності серйозних правопорушень – рекомендувалося проводити «профілактичні заходи», тобто обмежуватися попередженням або наглядом.
Підсумовуючи, справа єпископа Віктора Білих стала показовим прикладом нової моделі радянських репресій другої половини 1950-х років, коли від відкритого насильства та фабрикацій перейшли до «юридично оформлених» методів контролю. Вона віддзеркалює перехід КДБ від сталінського терору до системи «легалізованого переслідування» релігійних діячів, де замість катувань і зізнань під тиском головним інструментом репресії став документ і підпис під експертизою.
-
Фотографии происходят из архивного уголовного дела, возбужденного 16 октября 1958 года органами КГБ в отношении епископа пятидесятников Виктора Белых, и использовались в ходе следствия в качестве вещественных доказательств, в том числе для проведения почерковедческой экспертизы, результаты которой легли в основу обвинения его в «антисоветской деятельности». На фотографиях 2–3 изображены рукописные христианские стихи и псалмы («Авель», «Как олень стремится к источнику», «Как дивно я спасён Христом»), которые следствие интерпретировало как аллегории страданий и преследований верующего со стороны советской власти, а также отдельно — фрагмент автобиографии Белых. На фотографии 4 представлен перлюстрированный КГБ письмо, в котором сообщается об аресте лидеров пятидесятнического подполья во главе с Афанасием Бидашем и о нелегальном статусе автора, тогда как на фотографии 5 показаны фрагменты запрещённых пятидесятнических доктринальных текстов с рукописными аннотациями.
Все эти материалы были получены тайной полицией в ходе оперативно-следственных комбинаций и приобщены к делу в качестве вещественных доказательств. Почерковедческая экспертиза, проведённая по инициативе КГБ, установила, что почерк на всех указанных документах принадлежит одному и тому же лицу — Виктору Белых. Таким образом, агентурно-оперативные материалы, результаты перлюстрации корреспонденции и криминалистические экспертизы были интегрированы в единую доказательственную конструкцию, что позволяло следственным органам формально соблюдать требования «социалистической законности» и одновременно обеспечивать обвинительный результат.
Обращение к подобным оперативно-следственным комбинациям объясняется трансформацией советской системы безопасности в послесталинский период, когда карательно-репрессивные практики постепенно приобрели форму «законодательной легитимации» вместо откровенного насилия. В позднесталинские годы (до 1953 года) следствие по делам лиц, обвинённых в антисоветских преступлениях, носило сугубо формальный характер – необходимые «признания» добывались путём физического или психологического давления. Из-за низкого качества расследований только в августе 1954 года районными и областными судами УССР органам КГБ было возвращено на дополнительное расследование дела в отношении 216 человек.
Постановлением ЦК КПСС от 19 января 1955 года «О мерах по дальнейшему укреплению социалистической законности и усилению прокурорского надзора» были расформированы внесудебные органы МВД–МГБ, которые ранее имели право выносить приговоры даже заочно. Восстанавливался «принцип социалистической законности», согласно которому никто не мог быть признан виновным без решения суда, а также усиливался прокурорский контроль за деятельностью КГБ. Указом Президиума ЦК КПСС от 24 мая 1955 года при прокуратурах СССР и союзных республик создавались специальные отделы, призванные осуществлять надзор за соблюдением законности в системе КГБ.
Сотрудникам антирелигиозных подразделений КГБ поручалось собирать неопровержимые доказательства«преступной деятельности» подконтрольных лиц посредством проведения агентурно-оперативных мероприятий. В таких операциях широко применялись спецсредства:
– прослушивание телефонных разговоров
(литера «Н»),
– наружное наблюдение (литера «НН»),
– перлюстрация корреспонденции (ПК) и др.
Следственным отделам при этом предписывалось легализовать полученные таким образом материалы, то есть оформлять их в виде официальных доказательств, которые можно было приобщить к уголовному делу. На основании этих документов следователи должны были «обоснованно» доказать вину обвиняемых, соблюдая при этом запрет на применение физического или психического насилия.
После завершения следствия уголовные дела против организаторов «антисоветских сектантских группировок» и их активных помощников подлежали передаче в суд, тогда как в отношении рядовых верующих – при отсутствии серьёзных нарушений – рекомендовалось проводить «профилактические мероприятия», то есть ограничиваться предупреждением или наблюдением.
В итоге дело епископа Виктора Белых стало показательным примером новой модели советских репрессий второй половины 1950-х годов, когда от открытого насилия и фабрикаций перешли к «юридически оформленным» методам контроля. Оно отражает переход КГБ от сталинского террора к системе «легализованных преследований» религиозных деятелей, где главным инструментом репрессии стал документ и подпись под экспертизой, а не пытка и признание.
-
Subject
-
Communism and Christianity--Europe, Eastern
Communism and religion
Communism--Europe--History--20th century
Communism--Europe, Eastern--History--20th century
Secret police (secret service)
Surveillance
Totalitarianism
Material culture--Religious aspects
Religion and state--Europe
Religious sects
Christian sects--Soviet Union
Communism and culture--Soviet Union
Communism--Soviet Union--History--Sources
Confiscations
Evidence photographs
Free churches
Pentacostalism
Soviet Union. Ministerstvo gosudarstvennoĭ bezopasnosti
Trials (Political crimes and offenses)--Soviet Union
Underground religious center
Victims of repression
-
Creator
-
Oleksandr Korotaiev
-
Source
-
Державний архів тимчасового зберігання Управління Служби безпеки України у Черкаській області фонд Р(6), оп. 1, спр. 1640-П у 5 т. Т. 4.
-
https://ssu.gov.ua/
-
Publisher
-
This project has received funding from the European Research Council (ERC) under the European Union’s Horizon 2020 research and innovation programme No. 677355
-
Date
-
1958
-
Rights
-
Copyright for these images belongs to the State Archive of Temporary Storage of the Security Service of Ukraine in the Cherkassy Region
-
https://ssu.gov.ua/
-
Format
-
Image/ jpg Image
-
Language
-
RU
-
Type
-
Image
-
Identifier
-
-
-
Coverage
-
Ukraine Soviet Union 20th Century
-
Bibliographic Citation
-
Oleksandr Korotaiev “Forensic handwriting examination in the criminal case against Pentecostal Bishop Viktor Belykh”
-
Date Created
-
2026
Photo 1. Envelope containing material evidence
Photo 2. Handwriting samples of Viktor Belykh (Christian poem “Abel” and psalm “As the Deer Longs for the Spring”)
Photo 3. Handwriting samples of Viktor Belykh (Christian poems “Abel” and “How Wonderfully Saved by Christ I Am,” and Belykh’s autobiography)
Photo 4. A letter written by Belykh and intercepted by the KGB.
Photo 5. Fragments of Pentecostal doctrinal texts bearing handwritten annotations by Belykh