Ця виставка розповідає історії з життя підпільних релігійних громад в Радянському Союзі і реконструює підземні приміщення, в яких вони жили і таємно сповідували свою віру.
У своїй роботі проти "релігійного підпілля" радянські спецслужби створювали значні документальні матеріали (графіки, схеми, фотографії, текстові документи), метою яких було представити віруючих ворогами країни і народу, терористами і саботажниками. На цій виставці ми намагаємося по-іншому поглянути на складні і неоднозначні джерела таємної поліції, відтворюючи за їхньою допомогою життєві історії віруючих.
У радянський період багато релігійних груп і видів релігійної діяльності були визнані незаконними. Релігійне підпілля представлялося на сторінках офіційних документів і в антирелігійній пропаганді як добре організована мережа осередків, центрів і філій, часто фінансованих з-за кордону. У контексті Холодної війни на Заході сформувався інший образ – переслідуваної релігії і віруючих-мучеників в Радянському Союзі. По обидва боки залізної завіси релігія стала важливим елементом в наративi боротьби добра і зла, світла і темряви. Але між цими двома усталеними образами було все різноманіття життя простих віруючих, жива реальність повсякденного досвіду релігійних громад.
Нашi знання історії релігійних репресій в Радянському Союзі ще неповнi. Відкриття архівів радянських спецслужб в Україні та Молдові дозволяють по-новому побачити нещодавнє минуле і відкрити нові сторінки історії. Крім сотень тисяч текстових документів, фонди цих архівів містять унікальні колекції фотографій, малюнків, схем, як створених самими спецслужбами, так і конфіскованих у репресованих віруючих. Всі ці матеріали використовувалися як речові докази вини, але сьогодні вони дозволяють нам дізнатись набагато більше. Тексти, зображення, предмети у тi часи створювали свою історію, сьогодні, з відкриттям архівів, вони розповідають нам нові сюжети.
Ця виставка проведе вас таємними галереями архівних справ радянських спецслужб і розповість про загублену і часто невидиму релігійну спадщину простих віруючих з українських і молдавських сіл. Ці історії, образи і мелодії свідчать про життєстійкість і тихий опір релігійних громад, про послідовність і жорсткість радянського режиму. Для істориків виявлені візуальні джерела з архівів КДБ є наочним прикладом того, як держава будувала, уявляла, складала по частинках образ релігійного ворога в період холодної війни. Для релігійних громад відкриті архіви сьогодні надають нові можливості відновити втрачену спадщину і переглянути пам'ять минулого і його травми.
Поняття релігійного підпілля одночасно буквальне і абстрактне. Образи, звуки і простір виставки – це пошук, спроба відчути те, як проживалося життя в релігійному підпіллі, під прицілом, пiд загрозою знищення. Відгомони цієї історії чутні i досі.
Тетяна Ваграменко, Думітру Лісник, Джеймс Капало
(Куратори / дослідники)